З понеділка і до понеділка з В.Миленком. Випуск 3

Сьогодні поговоримо про столичні негаразди, південні перспективи і головну проблему всього українського футболу

Час вичерпано - а "Арсенал" все ще існує. І, здається, не збирається помирати. Принаймні, після досить масового виходу провідних гравців, вікно під назвою "вільні агенти" в столичному клубі закрилось. Що це має значити? Чи то дійсно були знайдені варіанти вирішення фінансових проблем - чи то є правда в чутках, які стверджують, що Рабінович зумисно розвантажив зарплатну відомість...

Як би там не було, але того "Арсеналу", який міг грати в груповому турнірі Ліги Європи, більше не буде. Якою буде нова команда? Однозначно слабшою - що, можливо, буде на руку тій же "Говерлі". Говорю "можливо" не тому, що не вірю в бажання закарпатців зачепитись за 14-е місце, а через серйозну різницю в очках. Такий гандікап дуже важко буде відіграти. Тому поки що "Арсенал" залишається однією з восьми команд вищого дивізіону, що ніколи не вилітали.

"Досить масовий вихід" - це перш за все Старгородський та Шацьких (що вже відкрито і офіційно українець) в "Чорноморці", але не тільки. На минулому тижні відразу троє футболістів перебрались із одного міста республіканського значення до іншого. Ковпак, Міколюнас та Симоненко стали гравцями "Севастополя". Першолігового "Севастополя", але це, в принципі, лише справа часу. Ні в кого не виникає сумнівів, що саме кримчани будуть в травні одними з двох переможців турніру першої ліги. Тому особисто мене навесні цікавитиме лише одне питання - яким чином "Севастополь" буде вирішувати стадіонне питання. Нинішньої місткості домашньої арени не вистачає навіть для першої ліги - а що вже буде коїтись в Севастополі в наступному сезоні, коли туди приїжджатимуть Шахтар і Дніпро, Динамо і Металіст... Отож, сподіваюсь, що певні кроки в цьому напрямку таки будуть зроблені. В Україні відверто небагато міст, де футбол викликає справжній ажіотаж, Севастополь - одне з них, тому шкода буде втратити уболівальника.

А Мілевським ніхто не цікавиться. Це не мої слова, а президента Динамо Ігоря Суркіса. І от цього аж ніяк не шкода. Я й про самого футболіста, і про власника клубу. Стосовно Суркіса, мені пригадалась фраза із анекдота - "Ну, з таким настроєм ти слона не продаси". Здається, всім уже зрозуміло, що Артем в "Динамо" Олега Блохіна не гратиме. Формально (продадуть) чи фактично (сидітиме в дублі) - питання, відверто кажучи, другорядне. Кар'єра Мілевського в Києві по суті завершена. Ну так продай же ти його за максимально можливі гроші! Якщо, звісно, такі категорії, як прибуток, щось важать для пана Суркіса. Бо видається так, що якраз бізнесова сторона футбольного клубу його цікавить найменше. Недаремно ж він сам обмовився колись, що "витрачає" гроші на "Динамо". Не вкладає, а саме витрачає. І в цій різниці між "вкладає" та "витрачає" - вся суть, вся катастрофа вітчизняного футболу в цілому та "Динамо" зокрема.

Згадайте, скільки чуток ходило навколо Мілевського кілька років тому. За вмілого керування процесом можна було виторгувати добрі гроші. Але ж ні, Суркіс пішов іншим шляхом, підвищив гравцю зарплату - і отримав після одного (одного!) вдалого сезону невиразну гру невиразного футболіста. Тільки й залишилось яскравості, що в фотографіях Артема з друзями на американських курортах... До речі, сам футболіст також не збирається продовжувати стосунки з "Дин��мо" - а то чого б були всі ці заяви про небажання шукати компроміс з Блохіним. Знаючи характер Олега Володимировича, можна сміливо розцінювати це як заяву про звільнення в односторонньому порядку. Цікаво тільки, куди ж цей "небажальник компромісу" влаштується, якщо навіть з "Касімпашею" не склалось. Чи принаймні не складається. Ні, звісно що варіант "оренда в "Дніпрі", як завжди в таких випадках, розглядається - але ж це несерйозно. Більш того, не дай Боже Артем заграє в Дніпропетровську, Суркіс ще може захотіти повернути його в "Динамо". І тоді історія почнеться спочатку...

А ще мені б хотілось згадати одне непомітне інтерв'ю минулого тижня. Президент друголігової "Скали" Микола Кміть багато і цікаво розказував про клубні перспективи, а от одна фраза мені просто в душу запала. Ось вона: "Я вважаю, що головним гальмом розвитку футболу в Україні є державне законодавство в частині відсутності територіально-адміністративної реформи. Такі зміни дозволили б вирішувати  питання фінансування футболу не лише за рахунок приватних осіб, що, у свою чергу, зменшило б кількість відмов від участі в професійному футболі через великі фінансові навантаження.Адже футбол в дуже рідких випадках є прибутковою справою, тому корисно було б запровадити світовий досвід, коли клуби утримуються територіальними громадами чи компаніями".

Тобто - проблема не в некваліфікованих клубних менеджерах, не в розкраданні грошей власників клубів на всіх поверхах, не в тотальній продажності всіх і вся. Проблема (сенсація!) в територіально-адміністративній реформі. От якби вона відбулась, ото б футбол наш зажив! Смішно? Мені - ні. Тому що з цього тексту просто кричить нахабство - "Дайте мені можливість дерибанити державні і комунальні кошти". Ви багато знаєте чи бачили клубів в Україні, які б прогресували чи хоча б не занепадали на "нічиї" гроші? Та навіть в столиці "Арсенал" благополучно загнувся б, якби не Рабінович. В столиці, де грошей в принципі більше, ніж будь-де. Що вже казати про провінційні клуби. Та це навіть не милиці, які б у певний момент існування проекту підтримали б його. Це просто, банально і нахабно - можливість отримати фактично безконтрольні гроші. І все. І чим вище - тим просто масштаб більше. Тільки й різниці.

З такої точки зору прекрасно пояснюється і ця патологічна тяга до привласнення чужих імен. Та ж "Скала" - це ФК "Моршин", що взяв собі історичну стрийську назву. Навіщо? Ну так хто ж дасть гроші під якийсь там "Моршин". А от "Скала", давній славетний (спірне твердження, про "славетність", але хоча б віком козирнути можна) бренд - це інша справа! Скажете, я брешу? Давайте тоді інше реальне обгрунтування процесу. До речі, про божевільну ідею - святкувати 20-річчя ФК "Львів", заснованого 2006-го року - мені саме це й говорили люди, що були трохи "в темі". І їм чомусь вірилось.

Володимир Миленко, спеціально для uFootball.com.ua

Bonus-track сьогодні буде іншомовним. Зважаючи на походження гравця ще поки що київського "Динамо", згаданого у сьогоднішньому огляді, вирішив познайомити вас з творчістю гурту N.R.M. (Незалежная Рэспубліка Мроя), одного з найвідоміших рок-гуртів Білорусі. Пісня присвячується рідному місту Арцёма Уладзіміравіча Мілеўскага.




Редакція - info
Співробітництво та реклама - marketing
Техпідтримка - support
uFootball.com.ua (c) 2011 -Твій український футбол!
Всі права на опубліковані матеріали належать редакції сайту.
Використання контенту у будь-якому вигляді дозволяється
лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на uFootball.com.ua
Інвесторам Рекламодавцям