Ці руки ніколи не помилялись

А якщо й помилялись - то вони в цьому не винуваті. І їм за це нічого не буде Ці руки ніколи не помилялись

Древні мудреці говорили - будь-яка трагедія рано чи пізно повториться у вигляді фарсу. Зараз ці самі слова можна адресувати українському суддівству.

На тижні П'єрлуїджі Колліна зібрав журналістів, аби... Аби вчергове розповісти їм, які українські судді праві. Конкретно - на прикладах матчів Шахтар-Дніпро і Дніпро-Динамо. Мова йшла про призначене пенальті в ворота Дніпра і непризначене в ворота Шахтаря (в першому поєдинку), а також два непризначених пенальті в ворота Динамо (в другому).

Моменти ці вже обсмоктані до кісток, тому повторюватись не будемо. Тим паче, пан Колліна все одно залишить за собою останнє слово. Знаємо, плавали - не вперше спостерігаємо за подібними виступами. Значно цікавіше тут інше. ЯК Колліна пояснює дії своїх підопічних. З одного боку - у випадках Чеберячка і Михалика - іде детальне пояснення, де і як були розташовані руки. А це ж насправді момент миттєвий, секундний. Дуже важко вловлюваний. Але тут за визначенням арбітр все бачив. А от коли мова заходить про випадок Хачеріді - вступає важка артилерія. Мовляв, воно-то так, але от якби суддя бачив...

О! Оце і є той нюанс, за який варто зачепитись. Коли рішення прийнято - на думку Колліни - правильно, то ні швидкість комбінації, ні відстань від арбітра до місця події не заважають. Рефері все прекрасно бачить і миттєво виносить вирок. Але як тільки рішення виявляється неправильним (Колліна остаточно таким його не визнав, але фактично підтвердив це), то тут же виявляється, що і кут огляду незручний (і для головного, і для лінійного арбітрів?), і відстань, і швидкість - все проти "людей в чорному".

От у цьому - суть. А суть така, що система футбольна, з ФІФА починаючи, вибудувана таким чином, що судді або праві, або не могли нічого зробити, аби прийняти правильне рішення. І довести зворотнє просто неможливо. Це все одно, що доводити, чи спеціально Чеберячко чи Михалик виставляли руки, аби відбити м'яч, чи просто так само в динаміці вийшло. Відповідь тут буде тільки одна - та, яка потрібна самим суб'єктам розгляду. "Звісно, випадково", "звичайно ж, не помітив". І все. Контрзаходів просто немає.

Втім, один варіант все ж таки існує. І називається він - відеоповтори. Але вперте ігнорування футбольною владою цього гіпотетичного нововведення тільки підтверджує те, що нинішня ситуація цій владі не просто на руку - вона потрібна їй, як повітря. Аби просто виправдовувати суддів після їх помилок чи зумисне керувати процесом, підтасовуючи результати з певною метою - це питання відкрите. Але те, що відсутність відеоповторів в їх інтересах - це безсумнівно. І ніякі псевдоаргументи на кшталт "духу гри" ітд тут не працюють. Бо що може більше зіпсувати "дух гри", ніж неправильне рішення арбітра? Про гол Хьорста в фіналі ЧС-66 говорять вже більш ніж півстоліття. Не про матч, не про гру - а про ТОЙ гол. Нехай, це все-таки 1966-й, там і якість трансляції за нинішніми мірками була просто жахливою. Але зараз - коли є всі можливості для миттєвого аналізу ситуації на відео - чому не використати цей чинник?

Уявіть собі ситуацію. Фінал ЧС. 89-а хвилина. Рахунок нічийний. Йде атака однієї з команди. Форвард входить в штрафний, доходить до останнього захисника - і падає. Арбітр далеко - припустимо, на форварда пішла довга передача, метрів на 60, і суддя просто не встиг добігти з колишнього епіцентру подій до штрафного. Це порушення чи ні? Що в цій ситуації робити арбітру? Давати пенальті - чи жовту за симуляцію?

А його рішення, воно ж не просто вирішить долю епізоду. Воно на 99% вирішить долю звання "чемпіон світу". Від рішення арбітру, цілком можливо, залежатиме, хто саме носитиме цей титул чотири роки. І які чинники має ФІФА в цей ключовий епізод? Тільки очі арбітра, які були хто зна де.

До речі, тільки судді на футбольному полі - люди, які не несуть відповідальності за свої дії. Відповідальності миттєвої, як того вимагає гра. Помилка голкіпера - це гол в свої ворота. Помилка форварда - це втрата, можливо, гольової ситуації. Тобто самі гравці як члени своїх команд отримують покарання за помилки. А арбітрів навіть постфактум майже не карають. Згадайте феєричний поєдинок півфіналу ЛЧ між Челсі та Барселоною - дуже покарали норвезького рефері Овребо? Отож бо й воно.

Отже, до моменту, коли в футболі таки будуть введено відео як фактор, що впливає на рішення судді - ми будемо продовжувати слухати всі ці веселі казочки від футбольних чиновників. І аргументація їх, скоріш за все, буде веселити нас з вами все частіше і частіше. А межу між трагедією і фарсом ця історія вже, здається, переступила.

Володимир Миленко, спеціально для uFootball.com.ua 




Редакція - info
Співробітництво та реклама - marketing
Техпідтримка - support
uFootball.com.ua (c) 2011 -Твій український футбол!
Всі права на опубліковані матеріали належать редакції сайту.
Використання контенту у будь-якому вигляді дозволяється
лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на uFootball.com.ua
Інвесторам Рекламодавцям